Olga Kotrus

Люди із цим розладом пів життя проводять у соціальному маскуванні, що зрештою прищеплює думку, ніби ти "справжня" не під...

У антидепресантів, які мені виписали, є кілька відчутних побочок, мені дістались дві: перша кльова - дуже яскраві, реалі...

Можна іноді не любити себе, це цілком дозволяється. І я багато часу не люблю себе. Але тепер я нарешті собі співчуваю.

Ніби це пригодницька комедія, історія однієї сім’ї, схожої на десятки тисяч інших, і водночас не схожої на жодну…

Це жага прихистку, така несамовита, як найсміливіша мрія про те, що ніколи не втілиться в життя, і від того ця мрія така...

Коли остання людина закриває за собою двері в коридор, я швидко зачиняюся зсередини на замок і заходжу в зал прибирати з...

Магнітофон був німецької фірми Grundig. Його купували на ринку одразу із музикою. «Щось із класики у вас є?» - поцікавив...

Ми паркуємось біля "епіцентру", опиняючись у самісінькій клоаці недільної барахолки. Тут усе лежить на ганчірках прямо н...

Допоки книжку не взяти в руки - вона мертва. Допоки людину не торкнулась байдужість, вона жива.

Чому дитинство це час? Чому це не місце? Навіщо кажуть, що ми всі родом із дитинства, якщо в ного не можна повернутися?....

Що в тебе на балконі - те й на душі. Не можу не думати про це, дивлячись на речі, якими люди оточують себе, відмовляючис...

Я живу у справжнісінькому київському дворику. Всесвіт почув мене. Правда, не тоді і не так, як я просила, але в принципі...

Я не можу дозволити собі цю розкіш імовірності загинути від уламка шахеда чи ж цілого іскандера, знаходячись у стані пов...

Завжди веселий, завжди вбраний, як щиголь. Якщо треба - може і в табло дати, і станцювати. Жінки до нього липли точно шо...

- Ну як ви? - терапевтка лагідно дивиться на мене з того боку екрану. - Та важко... - відповідаю я, схиливши голову, і в...